Дуже гарна, на мою думку, стаття Дейва з фірми Fossil Free Fuel,
яка продовжує тему етичної роботи для diy-панків.
Ця тема вже піднімалась на цьому сайті, але потребує набагато більше історій,
розкриваючих проблему, на мою думку 

«Он там, бачите, Дейв, він покинув панк-сцену» - це були слова, які я почув від вокаліста Yo Man Go. Я був у натовпі людей на їх концерті, дивлячись як вони грають. Вперше я не грав у них на барабанах, а просто втикав їх шоу під сценою.Я залишив групу декілька місяців назад, через те, що мені потрібно було відкрити новий магазин для власного бізнесу. По дорозі додому я говорив з моєю подругою Мірандою після шоу «Тобі не здається, що це погано, шо Джордан сказав про тебе, ну, що ти залишив панк... Це знецінює всі інші панк-проекти, які не повязані з музикою» - говорила мені Міранда. Я знав, що Джордан жартує і знав, що іноді Міранда може сприймати сарказм занадто серйозно, та цей жарт все рівно заставив мене задуматися; задуматися над тим, що таке «панк», і відколи це концерти і групи стали міопічною картиною всього того розмаїття явищ, з яких складається diy-панк-сцена. Завжди існує кліше ставання дорослим і виростання з панк-сцени, але дозвольте – те, що може бути правилом для деяких людей, працює не для всіх. Я от наприклад подорослішав, закинув грати панк, але це не значить що я забив на всі ті ідеї та погляди, про які я кричав, коли грав в панк-групах....
Отож чим же таким «панківським» я займаюсь, якщо це не є грою в декількох групах і записом нових альбомів? Я – просто співвласник бізнесу «Fossil Free Fuel». Ми розробляємо двигуни для дизельного транспорту, які потім працюють на використаній рослинній олії замість солярки. Це дозволяє транспортним засобам їздити на свіжій чи використаній олії, забезпечує чистіше згоряння палива та відновлювальне пальне, яке часто є відходами кулінарного виробництва, а це, в свою чергу, перетворює транспортний засіб в перероблювальну машину. За допомогою нашого бізнесу ми організовуємо воркшопи, ярмарки альтернативного транспорту, та кооперативи по збиранню олії.
Перед тим, як я продовжу основну тему цієї статті, я хочу розказати вам трішки про рослинну олію та біопальне. Часто (фактично, кожен день) є люди, які кажуть мені, що хотіли б переконструювати свою машину на біопальне. Це – неможливо, тому що вам не потрібно перероблювати дизельний двигун для того, щоб їздити на біопальному, потрібно лише додати деякі пристрої до вашого двигуну. Це - неправильна інформація або просто мішанина термінів. Так чи інакше зараз все самі зрозумієте, щоб більше ніколи не плутатись.
Рослинна олія в первозданній своїй формі має певну консистенцію. Солярка також має певну густину. Для того, щоб використовувати олію в двигунах вам потрібно, щоб олія була такої ж флюїдної консистенції, як і солярка. Існує два шляхи зміни олійної консистенції – хімічний і механічний. Біопальне – це отримане за допомогою хімікатів, пальне на основі рослинної олії. Хімікати додають до рослинної олії щоб видалить з неї гліцерин. Так як гліцерин – це компонент, який робить консистенцію рослинної олії густою, постійне зменшення вмісту гліцерину, в свою чергу, спричинює її зріднення. Всі ці маніпуляції з хімікатами та олією робляться не в самі машині, а в спеціальних приміщеннях. Інший шлях зріднення консистенції олії – це обробляти цю олію високою температурою, це якраз те, що ми і робим.. Ми розробляємо і виробляємо такі компоненти двигуна, використовуючи які, тепло під час роботи двигуна, нагріває олію до температури біопального, перетворюючи, рослинну олію в повноцінне біопальне, не десь там назовні, а всередині двигуна. Цей процес дуже схожий на той процес виливання замороженої густої олії на гарячу сковородку – ви можете бачити, як швидко змінюється консистенція олії.. Отож, можна перетворити олію в біопаливо через хімічні процеси або ж ви можете переробити свійдвигун, щоб в нього можна було заливати рослинну олію. Отож, з цим розібрались!
Причина мого інтересу в паливі на основі рослинної олії – це відповідь на питання збереження енергоносіїв. Технологія та транспортні засоби доступні, і є продуктові відходи для використати в якості біопального. Для мене, панк, як стиль життя, означає КОНТРОЛЬ над своїми діями. Найбільш очевидний приклад цього є контроль над тим, яку музику ти створюєш, як виглядають вкладки твоїх платівок, як ти організовуєш свої тури, в яких клубах ти граєш і т.д. Багато панків обирають також і самоконтроль над іншими аспектами свого життя: тримаючи контроль над тим, як і звідки походить те, що вони їдять, над наркотиками та алкоголем – їх споживанням або ж їх відсутністю в раціоні , контроль над життєвими ситуаціями, і контроль над життям своєї спільноти. Для мене, тримання контролю над пальним, яке ми використовуємо – це просто ще один крок вперед!
Вперше я зацікавився ідеєю біопального з відходів олії якраз-таки через панк-рок. Я грав в декількох DIY – панк групах, які мали через декілька місяців їхати в турне. Коли ми думали, як нам це краще зробити, то ми вирішили, що, так як, наші групи верещать про підтримку локального бізнесу, збереження навколишнього середовища, та DIY- етику, то ми поїдемо в тур саме на рослинній олії, і не будемо викидати зароблені на концертах гроші великим нафтовим корпораціям за їх солярку. Справа, що почалося як хоббі, почала збільшуватисьпропорційно кількості людей, які посчали просити мене переробити їх власні двигуни на біопаливо, і зараз це перетворилось на мій повноцінний бізнес.
Мені здається, що я бачу все більше й більше інших людей навколо мене, котрі дуже багато вложили своїх сил в панк-сцену, але зараз, втратили інтерес до музичного та тусовочного аспекту цього стилю музики. Не те, що вони вже не люблять панк, чи не ходять на концерти, просто їх повсякденне життя витрачається на інші форми активності. Ось, наприклад, в голову приходить приклад Фелікса Хевока. Декілька місяців назад, я бачив його на концерті в Канаді і ми говорили про його лейбл і його будівельний бізнес. Одна фраза, яка була сказана ним під час нашої розмови, запала мені в душу – він просто сказав, що відчуває більшу користь в тому, що будує і оновлює будинок товстою ізоляцією (що дає змогу зменшити потребу такого будинку в обігріванні та охолодженні), ніж займаючись продажем накладу своїх платівок. Це називається продажністю? Я так не думаю, Фелікс випутив тисячі панк-платівок, забезпечував веном та апаратом закордонні групи, які приїжджали в тур по США, організовував ці тури, і випускав музику його власних груп (Destroy!, Code 13, Damage Deposit). Можливо, задоволення від випуску ще однієї платівки у нього вже не таке сильне, як задоволення від того, що ти допомагаєш, зберегти навколишнє середовище, даючи при цьому ще й можливість простим людям зекономити гроші на опаленні їх будинків.
Інше обвинувачення, яке я чув від деяких панків заключається в тому, що утримання власного бізнесу не є «панк»івським стилем життя, тому що в такому випадку ти стаєш ще однією корпорацією в системі. Так, я плачу податки. Фелікс платить податки. Згоден, це – аж ніяк не є «панком». Всі ці гроші йдуть на брудні державні проекти, типу NASA чи нафто-терористичні війни. Але знаєте, яку річ дає вам власний бізнес? Він дає вам КОНТРОЛЬ. Контроль над тим, як ви керуєте собою. Контроль над роботою, яку ви виконуєте. Контроль над тим, з ким мати справу, а з ким не мати. Якось до нас на роботу прийшов якийсь уєбан і навіть сказав відкрито, що має дуже багато расистських забобон. Так от, я можу вибрати для себе чи мати справу з таким ідіотом, чи ні. Я можу послать його подалі, і ніякий бос не вижене мене за це з роботи. Ти володієш цим бізнесом, отож ти й встановлюєш правила. Мені, наприклад, подобається, що Фелікс може випхати з роботи любого, хто дозволить собі якийсь сексистський чи расистський вислів. Отож, наразі декілька панків володіють своїми власними справами і своїми власними домівками. А що, якби сотні і тисячі панків мали свій бізнес? Я б набагато краще почував себе, заплативши іншому такому ж, як я , панку за одяг, їжу чи пальне, яке виробляється в моєму районі (місті), без шкоди навколишньому середовищу та етичним шляхом, ніж якимось корпораціям, які знищують нашу землю в погоні за доларом. Існує так багато пісень про знищення капіталізму. Існує ще більше пісень про ненависть до свого боса, ненависть до своєї роботи та ненависть до системи. Володіння власним бізнесом це один з виходів з існуючого стану речей. Більше контролю над нашим власним життям та життям нашої спільноти.
В реальному житті ми всі споживаємо продукти виробництва. Навіть, якщо це лише основні потреби: їжа, домівка, одяг. Наскільки ми можемо знаходити їжу на смітниках, ми все ще потребуємо купити бутилку кетчупу щоб запихнути в себе ту ж саму упаковку тофу-бюргерів, які ми знайшли на смітнику за супермаркетом (мова йде про супермаркети в США та Зх. Європи, не вартобігти за тофу-бюргерами до смітників, живучи на Україні– прим пер.:) Взагалі-то можна обійтися і без кетчупу, просто всі не можуть жити з відходів системи. Так, дійсно є панки, які живуть подорожуючи, збираючи їжу на смітниках та живучи на сквотах. Але такий стиль життя – просто форма переробки продуктів (їжа, будинки, одяг, транспорт), яка не підходить для всього населення. Так само як відходи рослинної олії не можуть забезпечити всіх біо-пальним, ми не можемо основувати наше життя на збиранні викинутої супермаркетами їжі. Моя точка зору заключається в тому, що утримання власного бізнесу може бути не тільки гидкою, «капіталістичною» потребою нашого суспільства, основаного на прагненні «мутить какой-та бізнес раді бабла». Бізнес-структура - це лише формальна назва вашої справи для того, щоб отримати для неї всі необхідні документи - це те, що ми повинні знищити. Але поки прийде той час, це смішно нічим серйозним не займатись, просто через страх бути названим «галімим бізнесменом». Коли ми на своїй роботі маємо справу з замовниками/покупцями, владою, дистрибюторами, я є президентом, власником, босом і т.д. - захочу бідним за дешевше продам,а багатим за дорожче, комусь можу взагалі не продати і т.д. Бізнес - це просто ярлик, як і любий інший ярлик і тільки тому, що я кинув грати в групі не означає, що я сижу в комфортному шкіряному кріслі, попиваю Мартіні і ношу чорний піджак за 5000$. Я просто ремонтую машини і слухаю Project X. Просто на відміну від інших панків – я сам собі голова, а не працюю на когось, і мені здається – це більш панківська робота, чим розробка сайтів для корпорацій, чи, наприклад, робота в кафе, в якості покірного холопа за копійки.
Ох, бачу, я далеко зайшов , почавши зі звинувачення в «зраді» панк-року, і закінчуючи тим, як економіка, хоча й гидка в теорії, може бути використана позитивно, якщо позитивні люди почнуть нею займаютися. Щоб закінчити вже, я залишу вас з ось цією моєю думкою: є сотні чуваків, які вміють піздато лабать панк на барабанах, включаючи вашого покірного слугу, і лише декілька з них конструюють пальні системи на відходах олії, і ті одиниці, що займаються цим, не завжди хороші люди. Я запитав себе: «На чому я повинен зосередити свої зусилля; де мої здібності принесуть найбільше користі для людей, найбільше позитивних змін в цьому суспільстві?». І моя відповідь така: немає сенсу оживляти мертвого коня...

Більше нормації знайдете на:
www.fossilfreefuel.com
www.biodiesel.infopop.cc
www.vegoil.us

Або напишіть мені на dave@fossilfreeuel.com

Дейв
Summer 2007
Give Me Back zine #52
Переклад – Ярон